menu close menu

ХЛІБ І ВИНО – СИМВОЛИ ЧИ ДІЙСНЕ ТІЛО І КРОВ ХРИСТА?

Відповідаючи на це питання, ми попросимо читача спочатку прочитати уважно 6 главу євангелія від Івана із 27 вірша до кінця глави. А далі ми будемо вказувати на інші місця Писання, які пов’язані із цією темою.

Однак наведемо деякі вислови Христа із цього уривка, а саме: «Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає» (Ів. 6.33); «Я є хліб життя» (Ів. 6. 48); «Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє – їжа правдива. І кров моя – правдивий напій. Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я в ньому. Як мене послав Отець і я Отцем живу, так і той, хто споживає мене, житиме мною» (Ів. 6.54-57).

На жаль, багато хто ці слова вважає символічними, нерозумними, а дехто через це звинувачує християн у канібалізмі. …

Аналізуючи весь євангельський уривок (Ів. 6. 27-69) ми можемо помітити:

1) на початку Ісус декілька разів називає Себе хлібом життя, який зійшов із неба (Ів. 33, 35, 48, 50, 51), а потому уточнює, називаючи правдивою їжею і правдивим питтям Свої Тіло і Кров, закликаючи щоб всі споживали їх (Ів. 51-56), і це споживання найтісніше пов’язує із:

2) перебуванням у Ньому (Ів. 56-57) та

3) воскресінням і вічним життям (Ів. 47. 50, 51, 53, 54, 58), одним словом – із спасінням.

Тепер головне запитання: як розуміти слова Христа, які Він говорив про своє Тіло і Кров – символічно чи буквально?

Щоб правильно зрозуміти Його (ми знову наголошуємо на прочитанні євангельського уривку вказаного на початку), подивімося на реакцію тих, хто тоді слухав Ісуса. Спочатку вони стали «сперечатися між собою, кажучи: Як отой може нам своє тіло дати їсти» (Ів. 6.52). Це свідчить про те, що вони зрозуміли Христа буквально, інакше вони не здивувалися б так. Потім, коли Ісус ніяк не вказав на те, що його слова треба розуміти символічно, а навпаки ще більш конкретно сказав про необхідність споживати його Тіло і Кров – слухачі його ще більше знітились: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» (Ів. 6.60). Тобто, вони і далі розуміли Його буквально. В результаті все закінчилось дуже драматично: «Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили» (Ів. 6.66). І знову ж таки, Ісус ніяким чином не дав зрозуміти, що слова його – символічно сказані. Тобто Ісуса залишили учні саме тоді, коли він висловив вчення про Євхаристію (!) яке завжди є найбільш таємниче та незрозуміле для невіруючих і тих, хто живе за тілесним розумом.

Слід обов’язково задуматись, якщо б Христос говорив образно (символічно), то як слухачі могли так спокуситись Його словами та відійти від Нього? Адже коли Ісус говорив про себе образно (порівнював себе до чогось) наприклад казав: Я виноградна лоза (Ів. 15.1), Я двері (Ів. 10.7), Я дорога (Мт. 7.13) і т.д., то ніхто із Його слухачів не спокушався його словами і не відходив від Нього кажучи «хто може це слухати…?», бо всі тоді розуміли в якому значенні Він говорить.

А коли Його символічну мову не розуміли, то Ісус, зазвичай, пояснював про що Він говорить. Так, коли Никодим зрозумів буквально символічні Христові слова про народження згори, то Ісус Йому пояснив, що не потрібно знову входити в утробу матері і народжуватись знову, а мається наувазі народження від води і Духа (Ів. 3.3-5). Коли ж Ісус образно назвав юдеїв рабами, а вони зрозуміли Його буквально, то Він також пояснив, що мав на увазі не звичайне рабство, а рабство гріха (Ів. 8.32-34). Або коли Ісус сказав учням про поживу образно, а Його зрозуміли прямо, то Він, знову ж таки, виправи їхнє неправильне розуміння: «Моя їжа є творити волю того, хто послав мене і завершити діло його» (Ів. 4.31-34). Також є й інші місця Писання, де Його розуміють буквально, але Ісус вказує на символічність своїх слів: Мт. 16.6-12; Ів. 11.11-14. Тут же (у гл. 6), незважаючи на те, що Його все більше і більше не розуміють, Ісус нічого не говорить про символічність своїх слів. Навпаки, усіма силами підтверджує, що говорить буквально, а не символічно. Тобто, після непорозуміння, він не говорить що Його неправильно зрозуміли, а навпаки – стверджує буквальність: «Істинно, істинно говорю вам, як не споживатимете тіло Чоловічого Сина і не питимете його кров, не матимете життя в собі» (6.53). Тут Ісус застосовує вислів «Істинно, істинно говорю вам», який Він використовував лише у найважливіших випадках для ствердження основних істин віри.

Отже, реакція слухачів і навіть учнів Христа, та поведінка самого Ісуса вказують на те, що Він говорив буквально, а не символічно.!

Євангеліє свідчить. Що на Тайній Вечері Ісус сказав, що буде тепер говорити з учнями прямо, а не притчами (Ів. 16. 25, 29). Тому й слова Христа «це є Тіло моє…, це є Кров моя». Сказані Ним після обіцянки не говорити більше притчами, потрібно розуміти буквально.

Звичайно, ніхто й не збирається заперечувати, що Літургія – це «згадка» чи «спомин» про Христа і Його Жертву, але не тільки згадуємо, але, за вищенаведеними та численними іншими вказівками Писання, які не можемо навести через брак місця, дійсно причащаємося правдивого Тіла та правдивої Крові Христа, через які маємо життя вічне, як Він і обіцяв.

Джерело: Духовний Дзвін

30.03.2019 | Цікава | 0

Leave a reply

Your email address will not be published.

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*