menu close menu

ЗАПРОШУЄМО НА ДЕВ’ЯТНИЦЮ ДО БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА МИКОЛАЯ ЧАРНЕЦЬКОГО

 

IMG_9329

 

У храмі святої Софії з 22 листопада о 18:00 розпочалась Дев’ятниця до Блаженного Священномученика Миколая Чарнецького в намірі за оздоровлення від усяких недуг.

Ласкаво запрошуємо до нашого храму взяти активну молитовну участь у Дев’ятниці, щоб кожен міг випросити у Бога через його заступника Блаженного Миколая Чарнецького потрібні Божі ласки, а найперше – оздоровлення від усяких недуг. А Владика Миколай ще нікого не опустив з-під своєї опіки, варто лише щиро повірити у його ласку, чудотворну силу та могутність.

Заручившись підтримкою Блаженного один раз, вже ніколи не засумніваємося у його щирій доброті та помочі. Священномученик завжди чекає на наші прохання і щирі молитви, випрошує для нас у Господа заступництва і помочі. А нам, у свою чергу, залишається дякувати йому за отримані ласки і просити в Господа, аби зарахував його до Лику Святих.

 

О, мій Боже! З глибини мого серця віддаю поклін Твоїй безмежній Величі. Дякую Тобі за ласки й дари, що ними Ти наділив Твого вірного Слугу Блаженного Священномученика Миколая Чарнецького. Прошу Тебе, прослав його також і на землі славою Святих. Благаю Тебе, уділи мені в Своєму Батьківському милосерді Ласку (намірення), про яку тебе покірно молю.

Амінь.

IMG_9330 (1)

 

Історична довідка:

ЖИТТЯ БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА МИКОЛАЯ

Народився Микола Чарнецький у старовинному західноукраїнському селі Семаківці 14 грудня 1884 року в сім’ї Олекси та Парасковії Чернецьких. Із дев’яти дітей Микола був найстаршим. Початкову й середню освіту здобув у селі Товмач, після чого вступив до гімназії св. Миколая у Станіславові (Івано-Франківськ).

Влітку 1904 року Микола Чарнецький склав матуральні іспити, і Станіславський владика Григорій Хомишин посилає його до Рима на філософсько-богословські студії. Навчання тривало шість років: два роки філософії й чотири — теології. Протягом цього часу Миколай вивчав іноземні мови, пізнавав давню та сучасну римську і християнську культури.

З Рима Миколай Чарнецький повернувся високоосвіченою людиною, палко бажав апостольської праці.

2 жовтня 1909 року Преосвященний Владика Григорій Хомишин рукоположив Миколу Чарнецького на священика. Висвячення відбулося у Станіславі. Першу свою Літургію отець Миколай відслужив у рідному селі Семаківцях.

Незабаром отець Чарнецький повернувся до Рима, де здобув ступінь доктора богослов’я. А вже через рік, восени 1910 року отець доктор Миколай Чарнецький в м. Станіславові став професором філософії й фундаментальної догматики. Він був також духовним провідником Станіславівської семінарії. Його доброта, святість і аскетичне життя поряд з вимогливістю притягували до себе семінаристів, які дуже любили свого духівника.

Перша світова війна, що розпочалася влітку 1914 року спричинила закриття Станіславівської духовної семінарії. Через воєнні події багатьох священиків було заарештовано й вивезено. Багато парохій залишилося тоді без душпастирів. Отець Чарнецький пішки відвідував сусідні села і відправляв там Богослужіння. Не раз ночував у стогах сіна, не бажаючи турбувати людей, просячись на нічліг. Він жадав бесіди з Богом на самоті, молитви у тиші до самозабуття.

Бажання самозреченого служіння Господові спонукало отця Чарнецького вступити до монастиря Отців Редемптористів, які напередодні війни відкрили в Уневі свій монастир. Слово “Redemptor” означає “Відкупитель”, тобто кожен редемторист повинен максимально прагнути до співпраці з Божою ласкою задля порятунку людських душ. Отець Миколай вибрав для себе цей чин — чин Найсвятішого Ізбавителя і вступив у жовтні 1919 року до новіціяту Отців Редемтористів. Облечення в чернечу рясу отця Чарнецького відбулося в монастирській каплиці на Збоїсках (Львів). Багато братчиків у монастирі були колишніми учнями професора отця Чарнецького — він учив їх в Станіславові, тепер же став їм братчиком, однак нічим не відрізнявся від інших, хіба що ревністю і покорою. Він, колишній духівник семінарії, доктор теології, жодного разу не вивищив себе перед братчиками, чітко і радо виконував всі обов’язки, вправи і працю новіціяту. Вже через рік, 16 жовтня 1920 року отець Миколай склав свої перші монаші обіти.

 ПРАЦЯ НА АПОСТОЛЬСЬКІЙ НИВІ

На початку 20-х років минулого сторіччя Отці Редемтористи, а серед них і отець Чарнецький багато проповідували містами та селами Галичини. У другій половині 20-х років у них з’являється нове поле для місійної праці — Волинь, де необхідно було об’єднувати Церкву. Колись на Волині успішно розвивалася Українська Католицька Церква східного обряду. Тут проживали мільйони українських греко-католиків. Але після трьох поділів Польщі (1772, 1792,1795 відповідно) ця земля перейшла під владу Росії, а отже відбувалося насильне насаджування російського православ’я спочатку Катериною II, а далі Олександром II. Розпочавши свою місійну справу, Отці Редемтористи потрапили між двох вогнів: російської православної церквою і польської латинської, яка у ті часи не допускала українських священиків з Галичини.

Отці розгорнули чималу апостольську працю, душею якої був отець Чарнецький.

16 січня 1931 року Апостольська столиця іменувала отця Миколая Чарнецького титулярним єпископом і відразу призначила Апостольським Візитатором вірних українського обряду поза Галичиною; (на той час до УГКЦ навернулося 56 сіл Волині).

Висвячення на єпископа відбулося 8 лютого 1931 року в церкві Отців Редемптористів у Римі, перед Чудотворною іконою Матері Божої Неустанної Помочі. Головним святителем був Преосвященний Владика Григорій Хомишин.

Владика Миколай трудився на Волині, Поліссі, Підляшші та Білій Русі майже 14 років, спочатку як місіонер, а згодом як єпископ. Його праця була невсипущим старанням поширити серед наших братів єдність з Апостольською столицею, а також розбудити в них почуття належності до великої української нації.

СХОДЖЕННЯ НА ГОЛГОФУ

На початок Другої світової війни Преосвященний Владика Миколай жив у Львові, у приватному будинку одного із своїх приятелів, поблизу монастиря, що на вулиці Зибликевича (нині вулиця І. Франка). На першому поверсі монастиря розташувався цілий відділ енкаведистів. Церква ж на вулиці Зиблинкевича була релігійним осередком, до якого горнулися не тільки українські католики, але й чимало православних. Єпископ Чарнецький весь час, вільний від обов’язків, перебував у сповідальниці, а також проводив обряди вінчання та хрещення.

Під час Другої світової війни Кир Миколай висвячував священиків-редемптористів, а також багатьох світських греко-католицьких священиків.

У ніч з 10 на 11 квітня 1945 року було заарештовано цілий україньсько-католицький єпископат: митрополита Йосифа Сліпого, а також єпископів, серед яких Григорій Хомишин і Миколай Чарнецький.

Початком Хресної Дороги єпископа ісповідника була в’язниця НКВД на вулиці Донського у Львові: допити серед ночі, побої, знову допити. Однак існує дивовижний факт, засвідчений отцем Іваном Баслядинським: кат, що наносив численні побої єпископу Миколаю згодом розкаявся і просив прощення у скривавленого Владики, а Преосвященний простивши його, обійняв та розцілував!

Незабаром були київські тюрми й вирок — 10 років ув’язнення в таборах та каторжна праця. Пережити ці страшні поневіряння допомогла злука з Богом — джерело непохитного спокою й повної довіри Божому Провидінню. А ще — безстрашна священича діяльність навіть в похмурих, здавалось дихаючих безнадією, стінах тюрми. Як наслідок, заспокоєні та втішені Божим словом віруючі, а також навернені до Христової Церкви вчорашні атеїсти, богоборці, як серед в’язнів, так і серед енкаведистів.

Упродовж свого ув’язнення від арешту у Львові у квітні 1945 року аж до повернення в 1956 році єпископ Чарнецький, згідно з достовірними джерелами, відбув 600 годин допитів і катувань — страшних енкаведистських слідств, сидів у 30 різних тюрмах й таборах, зокрема на Півночі Росії.

Останні роки свого ув’язнення Владика Миколай Чарнецький провів у тюремному шпиталі в Мордовії. Лікарі не давали надії на життя, тому табірне керівництво вирішило відіслати його до Львова, щоб ніхто не зміг звинуватити радянську владу у смерті єпископа.

Після свого звільнення, приїхавши до Львова, Владика змушений був негайно лягти в лікарню. Згодом, після одужання, він оселився у невеличкій квартирі на вулиці Кульпарківській разом із співбратом. Владика щодня вранці у куточку свої кімнати відправляв Службу Божу. Після усіх недуг, яких зазнав цей мученик, Боже Провидіння підтримувало його життя.

Владика Миколай Чарнецький спочив у Господі 2 квітня 1959 року. Відійшов у мирі спокійно, благословляючи своїх ближніх.

ДОРОГА ДО ЗЦІЛЕННЯ

Від часу поховання владики на Кульпарківському цвинтарі у Львові до його могили не припинялося паломництво вірних — недужих тілом і душею. За своєю вірою християни оздоровлювалися від тяжких, з погляду медицини невиліковних недуг. Люди натирали хворі місця землею з могили священномученика. Існують численні свідчення прозріння сліпих, одужання хворих на рак. Одна мати клала землю з могили Владики Чарнецького до лікарняного ліжка своєму вмираючому синові. А вже на наступний день не тямила себе від щастя, розмовляючи зі своєю дитиною. Здивовані лікарі запевняли, що небезпеки життю й здоров’ю немає. Існує безліч інших прикладів подібного чудо-зцілення.

Через розширення міста й ліквідацію Кульпарківського цвинтаря в листопаді 1969 року тіло єпископа Чарнецького було перенесене на Личаківський цвинтар. Біля його гробу вірні щодня молилися й одержували, за посередництвом Владики, від Господа численні ласки, оздоровлення душі й тіла.

У липні 2002 року відбулося перенесення мощів Блаженного Священномученика Миколая Чарнецького з Личаківського кладовища до церкви Священномученика Йосафата, що на вулиці Замарстинівській, 134, у Львові. У церкві створено спеціальний престол Владики, де і зберігаються його чудодійні мощі. Вірні храму мають можливість приступити та прикластися до надгробної плити Владики Миколая, у яку нещодавно помістили посудину із частиною останків Блаженного.

Ікона з мощами Блаженного Священномученика Миколая Чарнецького є також в Архикатедральному Соборі Святого Юра (м. Львів, площа Святого Юра, 5).

БЛАЖЕННИЙ СВЯЩЕННОМУЧЕНИК

27 червня 2001 року Святіший Отець Іван Павло II під час свого візиту в Україну проголосив слугу Божого Єпископа Миколая Чарнецького блаженним разом з іншими 27 мучениками УГКЦ. Дні пам’яті українських блаженних за постановою апостольської влади Святішого Отця святкуються кожного року, згідно з чином, що визначений уставом, а саме: день пам’яті блаженного Миколая Чарнецького відзначається щороку 27 червня.

 

Джерело: sobor-svyura.lviv.ua

22.11.2017 | Оголошення | 0

Leave a reply

Your email address will not be published.

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*